Чи займаючись угодою про підписання багатомільйонного контракту, або ж просто стоячи в кулуарах на Tour de France з пивом в руках, Річард «Дік» Берк постійно жив у відповідності свого прізвиська: “The Big Guy”- Великий хлопець.
Чому людину маючу зріст 1м 72см так називали?
Тому що Річард Берк мав велике серце, та залишив по собі великий дух і спадщину.
“Кому багато дається, тому багато чого потрібно»: сказав син Берка незабаром після смерті батька.
Дік Берк народився в Чикаго в 1934 році де закінчив університет в 1956 році. Працював в якості кредитного менеджера в декількох компаніях, перш ніж зайняти посаду в Roth Distributing в 1960 році в Мілуокі, де він врешті-решт став скарбником та акціонером.
Він працював у цій компанії до початку 1970-х де й зустрівся з Бевілом Хоггом. Хогг йому спочатку продав свої чотири магазини велосипедів Vitesse, а потім переконав Берка інвестувати в його ідею - заснувати компанію яка буде виробляти американські велосипедні рами ручної роботи.
Дік підтримав цю ідею та Roth Distributing профінансувала у підприємство 100.000 долларів.
У 1976 році вони почали виготовляти каркасні сталеві рамки у приміщенні площею 650 кв. метрів в місті Ватерлоо, штат Вісконсін.
На той час наймасовіші продажі на ринку роздрібної торгівлі робила компанія Schwinn, а от сегмент ринку середнього та високого класу займали велосипеди японського виробництва. Тож Берк побачив можливість продати в цій категорії якісний продукт американського виробництва.
Хогг залишив компанію в 1986 році через незгоду з Берком про стилі управління, тож саме тоді Берк взяв більш активну роль у компанії, і між 1986 та 1996 роками продажі Trek збільшилися з 30 до 300 мільйонів доларів.
Незабаром після цього, Trek опинився на хвилі публічної слави, коли Lance Armstrong прийшов до перемоги сім разів в Tour de France на велосипедах Trek, побудованих з вуглецевого волокна.
До того часу, коли Берк пішов з посади головного виконавчого директора, та передав кермо сину Джону Берку у 1998 році, Трек був на шляху до того, щоб стати велетнем велоіндустрії, який на сьогодні складається з 1600 співробітників та майже 700 мільйонів доларів річних продажів під брендами TREK, GARY FISHER, LeMOND та KLEIN.
Люди що були близькі до Берка, описували його як чесного, щирого, наполегливого чоловіка зі спокійним поведінкою, який уникав публічної уваги, воліючи зосередитися на тому, що було дуже важливим: виробництві якісних продуктів та міцних відносинах.
Він був потужним, рішучим, але скромним чоловіком - типовим хлопцем з Вісконсіна свого покоління. У бізнесі мова йшла зхавжди про результати, а не про нього.
"Він прищепив Треку свої чесноти працьовитості та рішучості добитися успіху": казав Рей Кінер, який купив Vitesse Cycle Shop в Normal, Іллінойс, з Хоггом та Берком у 1975 році і був одним з перших семи дилерів Trek.
Будучи лідером у цій галузі, Берк був прикладом для багатьох, включаючи тих, хто змагався проти Тrek на ринку.
«Хоча ми були конкурентами, я довіряв йому на 100%. Якщо він щось казав, то це так і було. Він був такою особливо правдивою людиною», - це слова Майка Сіньярда, президент і засновник Specialized.
«Те ж саме, що Дік Берк використовував для побудови велосипедної імперії, тепер добре вкорінено в Trek, створюючи казкове робоче середовище»: сказав Гарі Фішер, який продав свій бренд компанії Річарда Берка в 1993 році.
Крім копіткої роботи у велобізнесі, Дік Берк присвячував багато часу благодійній роботі. Він заснував дві програми стипендій для студентів у його alma mater, Університеті Marquette, та робив внески у десятки мільйонів доларів для громадських організацій Мілуокі.
Дік продовжував виконувати обов'язки голови ради директорів компанії Трек до смерті у 2008 році.
Як сказав Джон Берк, нинішній глава Trek:
«В бізнесі він воював як воїн та пішов з гідністю і честю, був «Великим хлопцем» старої школи, що стріляв до останнього»
